Упаковка, етикетка, тара будь якого продукту, товару чи виробу містить різноманітну інформацію яка може бути як корисною для споживача так і заплутати його та ввести в оману.

Розібратися у властивостях, терміні придатності, функціональних характеристиках тощо можливо завдяки правильному розумінню маркування якими позначається продукція різних галузей виробництва – від яйця до персонального комп’ютера.

Найбільш корисна для споживача – інформаційна частина, повинна відповідати «принципам трьох «д» (достовірність, доступність, достатність) і не повинна вводити його в оману стосовно характеристик продукту, зокрема, його природи, ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, часових характеристик придатності (зберігання) чи умов експлуатації, походження, способу виробництва чи одержання.

Контроль за маркуванням продукції на державному рівні здійснюється на підставі вимог:

Закону України «Про захист прав споживачів»

Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»

Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»

Технічного регламенту щодо екологічного маркування

Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів

Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів

Технічного регламенту з енергетичного маркування електрообладнання побутового призначення

Єдиний шлях для споживача зробити усвідомлений вибір продукції, враховуючи її вплив на стан здоров'я і довкілля – приділяти належну увагу маркуванню етикеток і упаковки, – саме маркування здатне надати достатньо інформації про товар, – головне навчитися його уважно читати і правильно розуміти.

Держава здійснює контроль виключно за дотриманням вимог безпеки продукції, однакових для певної категорії продукції представленої на українському ринку.

Якість продукції встановлюються стандартами, які відносяться до сфери добровільного застосування.

Екологічні та органічні стандарти визначатиме переваги якості та екологічних характеристик харчових продуктів, товарів, виробів, послуг. Добровільні стандарти встановлюють додаткові вимоги і розглядаються у якості надбудови над державними нормами безпеки до продукції.

Добровільні стандарти також встановлюють вимоги і до системи управління будь-якою організацією. Таки стандарти в більшості випадків мають дуже опосередковане відношення до якісних чи інших характеристик продукту і свідчать про досконалість системи менеджменту.

Кожен з виробників чи надавачів послуг обирає рівень якості якої буде відповідати його продукція: від загальноприйнятих на державному рівні вимог безпеки до стандартів найвищої якості.

Поки що більшість гравців на українському ринку обмежуються законодавчо встановленими вимогами, які, доречи, в Україні дуже ліберальні, але при цьому роблять акцент на інформаційних деклараціях та рекламі, тим самим відволікаючі увагу споживача від складу продукції чи її загальних властивостей.

Іноді на маркуванні товаровиробники зазначають інформацію про властивості продукту, яких у нього немає. Наприклад, що безалкогольний напій багатий на вітаміни, коли в процесі його виробництва вони не зберігаються.

Дуже часто можна зустріти на упаковці інформацію про особливі властивості продукту, хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості. Наприклад, позначення на етикетці соняшникової олії окремої торгової марки «містить вітамін Е», не несе корисної інформації споживачеві, оскільки він присутній у будь-якій соняшниковій олії.

Окремі товаровиробники зазначають про здатність пропонованої продукції сприяти лікуванню певних захворювань, що заборонено, якщо ця продукція не відноситься до природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів або дієтичних добавок. До речі, таке маркування обов’язково має бути погодженим з Міністерством охорони здоров’я України та підтверджуватись наявністю відповідного висновку.

Одними з найпопулярніших лишаються різноманітні екологічні маркування та самодекларації якими намагаються підкреслити загальні екологічні чи органічні характеристики продукту.

У більшості з зазначених випадків держані контролюючі органи не мають дієвих важелів впливу і не зможуть допомогти споживачеві у виборі більш якісної продукції.

Отже, кожен споживач, в умовах щорічного скорочення переліку продукції, що підлягає обов’язковій державній сертифікації й становленні оновленої системи технічного регулювання та ринкового нагляду, має власне право вибору продукції, спираючись на її змістовну частину маркування та вміючи відрізняти корисну інформацію від рекламних витівок.