До екологічних самодекларацій відносять інформативні декларування екологічного характеру, які застосовуються безпосередньо виробниками.

Такі декларації здійснюються у вигляді формулювань, символів чи зображень що підкреслюють певну екологічну характеристику продукції.

Застосування екологічних самодекларацій не потребує окремих випробувань та оцінки відповідності органом сертифікації але вимагають від товаровиробника прозорості та доказів відносно декларованої екологічної характеристики продукції.

Застосування екологічних самодекларацій регламентується національним стандартом, ДСТУ ISO 14021-2002 - «Екологічні марковання та декларації - Екологічні самодекларації - Екологічне маркування типу II», гармонізованим з міжнародним.

Прикладом екологічних самодекларацій можуть бути таки декларації, як: «вміст повторно переробленого матеріалу», «придатний для повторного перероблення», «придатний для компостування», «розбірна конструкція» тощо або спеціальні знаки, що закріплені міжнародним стандартом ISO 7000.

Згідно вимог чинного законодавства України товаровиробникам і постачальникам товарів та послуг забороняється:

• наносити на етикетку продукції або паковання, у документації на продукцію та послуги, технічних бюлетенях, рекламних матеріалах нечітке або неправдиве екологічне маркування, чи екологічне маркування, яке можна неправильно зрозуміти;
• використовувати такі неперевірені написи, як «екологічно чистий», «екологічно безпечний», «екологічно сприятливий», «сприятливий до ґрунту», «не забруднюючий», «зелений», «сприятливий до природи» та «сприятливий до озону» тощо.

Напис «вільний від...» дозволяється використовувати тільки у разі, коли рівень вмісту зазначеної речовини не перевищує фоновий.

Нечіткі чи неконкретні твердження або які лише натякають на те, що продукція є екологічно сприятливою чи екологічно безпечною вважаються такими, що вводять в оман споживача.