Старіння запрогнозоване у великій кількості різних товарів — від велосипедів і телефонів до будівель і комерційного програмного забезпечення. До чого це призвело?

Заплановане застарівання — навмисне створення товару так, щоб він через певний час став застарілим чи непридатним до використання. Старіння запрогнозоване у великій кількості різних товарів — від велосипедів і телефонів до будівель і комерційного програмного забезпечення. А в результаті марнотратно використовуються природні ресурси і ростуть сміттєзвалища.

Першою жертвою запланованого застарівання стала звичайна електролампа. Ще у 1924 році міжнародна корпорація виробників електроприладів таємно обмежила строк роботи ламп до 1000 годин, замість 1500-2500 годин, що міг забезпечити технічний прогрес того часу в промисловому масшабі.

Виробникам вигідно, щоб ми споживали все більше. «Купив – викинув – знову купив» – ось ідеальна схема з точки зору бізнесу. Тому, наприклад, техніка виходить з ладу відразу після закінчення гарантії, ламається при будь-якому «вдалому» випадку, а її ремонт часто коштує дорожче, ніж нова покупка. Сьогодні помітна тенденція, коли велика побутова техніка служить не більше семи років, а дрібна – не більше трьох. А якщо врахувати, що виробники заклали в неї і свої «особливості», вже через рік ми повинні знову вирушати у магазин. Як обійти ці хитрощі?

Деякі ознаки, що вказують на швидке виведення пристрою з ладу:

Виготовлення з пластика, а не з легких металів, знижує як собівартість виробника, так і термін служби агрегату.

Впаяні акумулятори – це плеєри, деякі марки телефонів і ноутбуків, планшети.

Корпус, що не розбирається – для простої заміни чогось треба йти в сервісний центр.

Передчасна відмова від технічної підтримки – стосується драйверів, програм і навіть систем управління.

Відсутність єдиного стандарту роз'ємів – навушники, USB тощо.

Дорогі запчастини або ремонт – часто вартість виправлення якоїсь поломки тягне на півціни самого продукту.